top of page
Дизайн этого сайта создан в конструкторе
.com
. Создайте ваш сайт сегодня.Создать сайт

"СПАСИБІ ВЧИТЕЛЮ!"
Учитель правду говорив:
Навчав, як жити і любить…
Спасибі вчителю! до смерті говорить,
Тобі я буду завжди, кожну мить.
Роки пливуть, як хвилі по воді –
Та твоє слово завжди у душі.
Спасибі вчителю! шепочу я тобі,
Спасибі батьку з рідної землі.
Спасибі вчителю! що вчив мене так жити,
Любить батьків своїх і все цінити,
Стрічати весну поглядом привітним,
І помагати людям усім бідним.
Твої слова я в серці бережу,
За це: скажу спасибі вчителю!

                                             Бейко І. М.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Бейко І. М.

                     М А Й Д А Н
                   Небесна сотня
Розрада, відчай, розпач, біль і сльози,
Лиш хто любив, той все це пережив.
Зима була, сніги, вітри й морози,
Гарячу кров свою там парубок пролив.

Пролив її, щоб рідні не пролили,
Своєї крові, так як він пролив.
Свою любов мов на папері білім,
Червоним слідом хлопець залишив.

«Не плач матусю»! – він крізь біль сміявся,
Вже тихо стало, ворог відступив.
Та ні, здалось! тікай кудись, ховайся,
Щоб клятий ворог тебе не зловив.

Морози сильні, сльози замерзають,
А кров кипить немов весняний час.
Та де весна… матусенько ховайся,
Здригнувсь солдат і голос враз погас.

Стискалось серце в грудях у матусі,
Гукнула вона: сину де ж ти йдеш?
Та син до неї вже не відгукнувся,
Бо голос в серці вже на вік погас,

Він не один, а сотні їх там було,
Які тепер живуть на небесах,
Які хотіли волю нам здобути,
І віддали своє життя за нас!

                                            Бейко І. М.

                ***
Я подивлюся з висоти,
Коли піднятись допоможу,
Коли піду, щоби знайти
Ту істину і волю Божу.

Я подивлюся з висоти,
Коли я буду мати крита,
Коли добро буде рости,
Щоб чиста вода говорила.

Я подивлюся з висоти,
Коли все буду розуміти,
Та ні, я лишуся простим,
Не хочу знати все, не хочу вміти!

                                     Бейко І. М.

                             ***

Скажи мені, чи матір ти віддав би?
У злії руки своїх ворогів,
Щоби над нею там усі знущались,
Залишиш ти? почути я б хотів!

Скажи мені, чи батька ти віддав би?
У рабство злого звірського ката,
Де там над ним усі будуть знущатись,
Де будуть гнати як старого пса.

Скажи мені, а Україну ти віддав би?
Щоби ганьбили кляті вороги?
Ні не віддам! вона мені як мати!
Вона зі мною буде назавжди.

А хто віддасть, той проклятий навіки!
Він матір свою знищити хотів,
Він батька свого в рабство хтів подіти,
Ніде немає прощення таким.

А хто спасе, ось той щасливий буде!
І щастя буде ще й в його синів.
Бо мати наша, а ми її діти,
Так є і буде з давніх правіків!

                                                   Бейко І. М.

      «ПОКЛІН БАТЬКАМ»
Низький поклін своїм батькам,
Давати буду я щоднини.
Скажу люблю не на словах,
А серцем буду говорити.

Скажу: люблю й тихенько стану,
До Бога щиро помолюсь,
Віддам подяку молитвами,
І знов низесенько вклонюсь.

Спасибі рідні за турботу,
Спасибі, що життя дали,
Та найдорожче, що зробили – 
Мене до Бога привели.

Я вам низесенько вклоняюсь,
Від щастя сльози потекли,
Солодкі сльози у любові,
Яку також мені дали!

                                     Бейко І. М.

          ВЕЛИКІ ПОЧУТТЯ
Великі почуття, Їх важко передати!
Потрібен час – і ти, все зрозумієш.
Та я без цього спробую сказати,
Кажу, бо знаю – Ти любити вмієш!

Коли побачив я Твою усмішку,
Якій не міг я теж не посміхнутись:
Зелені очі, погляд Білосніжки,
Який не можу я забути й досі…

Напевно, нам судилося з тобою
Зустрітись там, де йти ми не хотіли,
Але прийти – нам серце підказало,
І доля там Тебе й мене зустріла!

Великі почуття – і слів не підібрати,
що серце каже – те й Тобі кажу я!
не думав я, що можна так кохати,
“Скажу люблю”, і Ти “тебе люблю я”

Не думав я, що будемо ми разом,
Не знав, чи будеш Ти мене чекати!
Та це – було колись, тепер я знаю,
Що серце каже, хочу й я сказати!!!

                                       Бейко І. М.

                ПРОБАЧ 
Пробач мені, я так тебе любив! 
Та ні, я так люблю тебе ще й досі! 
Пробач, я почуття з весною не збудив – 
Тепер лиш вітер грається твоїм волоссям… 

Тепер не можу я тебе збудить, 
Коли погано, й спати я не хочу… 
Пробач мені, я так тебе люблю 
І снишся ти мені тепер щоночі! 

Чому не можу я сказать «кохана»? 
Коли так серцю хочеться сказати, 
Раніш душа від радості сміялась – 
Тепер від болю хочеться ридати… 

Та небо плаче, наче відчуває, 
Ту біль, яка у мене є в душі. 
Воно зі мною сльози проливає, 
Й нашіптує мені сумні вірші. 

Пробач мені, пробач мене кохана, 
Що я любив тебе так від душі, 
Ріднішою батьків мені ти стала, 
Тепер з тобою знову ми чужі… 

Що я зробив тобі моя кохана? 
Що в тебе почуття уже не ті, 
Скажи мені, скажи мені бо каюсь, 
Залишить хочу я душевну заметіль! 

Пробач, що покохав тебе так рано, 
Всього себе віддав я лиш тобі! 
Пробач мені, пробач, моя кохана 
Що ми з тобою стали вже не ті… 

Пробач, що я люблю тебе ще й досі, 
Моя любов не згасла як тобі! 
Може твою я повернути зможу, 
І все пройде немов би уві сні… 

Пробач… згадай як часто обіцяла, 
Що не залишиш ти мене в біді! 
Я говорив тоді тобі теж саме, 
І не залишу я! прошу пробач мені. 

Пробач, я гордість свою втратив – 
Щоб повернуть твою любов собі, 
Щоб і свою любов тобі віддати, 
Хоч я давно віддав її тобі! 

Пробач мені, я так тебе люблю! 
Не знаю я, що можу ще сказати!? 
За тебе Бога я завжди молю, 
Люблю тебе і буду я кохати!!!

                                    Бейко І. М.

       "РОЗБИТЕ СЕРЦЕ"
Розбите серце з краплями дощу,
Холодний вітер і ніщо не гріє…
Мій розум досі не збагнув,
Той біль, який у серці я посіяв.

Розбите серце й спомини сумні,
Ти кажеш є ще в нас надія?
Надія є, та вже без почуттів,
Є біль який у серці я посіяв.

Ти ж обіцяла – вийшло навпаки,
Та краще б ти нічого не казала,
Я б зрозумів, і я би відпустив,
Нехай щасливою буде моя кохана!

Як кажуть люди, осінь розлучає,
Вона не винна, що у серці біль.
Вини її і близько тут не має,
Вона теж плаче з втрачених надій.

Не знаю я, що можу ще сказати,
Не розумію твоїх почуттів,
Не знаю я, чи можна так кохати,
Не так як вірив швидше я й хотів.

Хотів з тобою долю поєднати,
З тобою вік прожити я хотів,
Тепер не знаю я, що і сказати,
Чи можна жити так без почуттів.

                                     Бейко І. М.

    "МАМА Й ТАТО"
Я зрозумів, мої батьки –
Це найдорожчі діаманти!
І їх потрібно берегти,
Не дати іншим їх забрати.
Любити серцем їх усіх,
Любити, як вони нас люблять!
І дарувать щоденний сміх,
Бо вони завжди нам дарують.
Святі слова – це мама й тато!
Почуєш їх – весело на душі.
Лиш мама й тато є найбільше свято,
А інше все це просто будні дні!

                                    Бейко І. М.

     «О, Україно»
Тобі яскраво сонце світить,
Твоя земля завжди свята.
О, Україно, земле рідна
Завжди пахуча й чарівна!
Тобі співаю солов’їна,
Й садок вишневий зацвіта,
О люба, люба Україно
Тобі промовить знов весна.
Цвіте калина біля хати
І не зів’яне, поки ти
О люба, люба Україно
З тобою все буде цвісти!

                                Бейко І. М.

          «І СУМ І ЖАЛЬ»
І сум і жаль мені за тебе рідна,
Ти їх терпиш, ну а вони ганьблять.
В віддачу їм даєш води і хліба,
А мала б ти їх смертю покарать.

Терпиш – й любов твоя ще більша,
Аніж була… але не бачать щось її…
О, Україно, ненько найрідніша
Їм сил даєш ти з рідної землі.

Чому сини тебе дають ганьбити,
Дають віднять в тебе шматок душі?
А ти терпиш, ти б мала їх побити,
І вигнать їх із рідної землі.

І сум і жаль мені за тебе ненько,
Болить мені – немов мене ганьблять.
Вже скільки сліз пролила ти рідненька,
Ти вчиш нас як потрібно вміть прощать.

І сум і жаль, і хочеться ридати,
Я чую завжди стогін, рідна твій.
І кров твоя з землі буде волати
Невинна кров теж люблячих синів.

Ми не здамось, хоч важко нам боротись,
І в муках ми дійдем до перемог.
Але я знаю Україна переможе
Бо з нами правда є і з нами Бог!

                                     Бейко І. М.

      ЖИТТЯ ТАКЕ ПРОСТЕ..
Життя таке просте і чорно-біле,
Лиш вміти жити – це усім дано.
Тільки не хочуть світ цей полюбити,
І роблять кожному завжди усе на зло.

Життя таке просте і зрозуміле,
Тільки не всі це хочуть розуміти.
Буває так, що навіть світле, біле –
Враз стало чорне, ніби не помите.

Життя таке просте, таке грайливе,
Воно по різному складає нас…
І ми його не зможем зупинити,
Його зупинить тільки час!

                                  Бейко І. М.

                      ***
Там де тінь – хай світло буде,
Там де ніч – хай буде день,
Там де сніг – хай сонце світить,
Й хай почую солов’їних я пісень.

Там де світло – ходять добрі люди,
Там де день – побачиш ти усе,
Там де сніг – нічого нам не буде,
Буде холод, вітер, от і все! 

                                  Бейко І. М.

              "МРІЯ"
Подаруй мені краплю надії,
Подаруй мені очі свої,
Щоби я просинаючись мріяв,
І згадав про веселі ті дні.

Як з тобою ми взявшись за руки,
І ходили шукаючи скрізь:
Де б нам випить гарячої кави,
Або чаю, щоб холод той звівсь.

Подаруй, мені рідна надію,
Подаруй мені мрії мої,
Які я, просинаючись мріяв,
Проглядаючи їх уві сні.

Я в полоні твоєї надії –
І з тобою думками я скрізь,
І про тебе згадавши радію,
Не проливши закоханих сліз.

Подаруй мені те, про що мріяв,
Бо ти снишся ще й досі мені!
Мені вітер знов мрію навіяв,
І ти знову живеш у мені…

Так чекав, так чекав я і мріяв,
Що впадеш ти в обійми мої,
Але вітер цю мрію розвіяв
Наче квіти оті польові.

Може я випадково зустріну,
І згадаю про мрії свої,
Які вітер як квіти розвіяв
І залишив сліди лиш сумні.

Та тепер в мене інша є мрія –
Як та квітка у білім вбранні,
І мене вона ніжно зігріє,
А не так, як твоя уві сні!

                                  Бейко І. М.

"СТРАЖДАННЯ ЛІКИ"
Хочу відчути силу рук,
Твоїх, моя чарівна леді.
І прогулятись в твоїм серці,
Солодкім як у меді…
І бачить твоїми очима,
І слухати все те –
Що ти від мене не раз чула..
Ти чула слово не одне!
З тобою хочу бути я,
До тебе серце рветься!
Чому лиш ти тільки одна,
Чому душа сміється?
А може ми оте одне,
Що зв’язує навіки?
І ти від мене не підеш –
Бо ти мого страждання ліки!

                                Бейко І. М.

      "ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ"
Вже скільки їх у вічність відійшло,
Найгірше є – ховати мамі сина…
Або, дитина бачить батька що лежить,
Не розуміючи що це є домовина.

Не знає син нічого ще про смерть,
Лиш бачить сльози матері своєї.
Нестерпна біль у неї на душі,
Хустина чорна й батько в домовині.

Бабусю, батька більш нема?
Тремтячим голосом спиталася дитина.
Татусь герой! в сльозах відповіла,
В героїв синку своя домовина…

А хто ж тепер мене буде возить,
І на рибалку з ким буду ходити?
О синку мій, бабуся вся тремтить,
Ніхто не зможе батька замінити!

Почувши це – заплакав він за татом,
Бо не повернеться вже більше він.
Вже не співатиме пісні він біля хати,
А спів замінить – грубий, сумний дзвін.

Найгірше є ховати мамі сина,
І без різниці те, що він герой…
Героєм став він бувши ще дитина,
І перший подвиг – це був перший крок.

Найгірше є ховати батька сину,
Який тільки побачив світ…
А що казати молодій дружині,
Вдові одній – залишив чорний слід.

А скільки їх залишили отак?!
Тепер на небесах вони літають…
Батько живий! взяв вигукнув юнак,
Він є герой! – герої не вмирають!

                                  Бейко І. М.

              "ГІМН"
1. Я помолюсь за тебе Україно,
І не віддам у руки ворогів.
Твоя любов в душі моїй відбилась,
Твої слова у співах солов’їв.
Приспів:
Розквітає наша Україна,
У руках своїх синів.
Перемогу ти свою здобула,
Тебе ворог вбити не зумів.

2. Ти рідна мати нашого народу,
Твоє тепло – це сонце із небес
Ти щастя сльози лиєш в непогоду,
Бо твій народ живий він мов воскрес.
Приспів:

                                           Бейко І. М.

bottom of page